Угода про відмінення контролю на спільних кордонах була підписана в невеличкому люксембурзькому містечку Шенген, і тому візу зазвичай називають «шенгенською».

Віза, видана однією з країн Шенгенської угоди, є дійсною, як правило, для всіх інших країн Угоди (на візі у верхньому рядку написано відповідною мовою «Шенгенські держави».

Шенгенська система віз стала для громадян країн-не членів Угоди своєрідними «закритими дверима» цивілізованої Європи.

Така вiза видається для короткотермiнового перебування (не бiльше 3-х мiсяцiв) i дає право iноземцям пересуватися по територiї усiх країн шенгенської зони за умови, що вони вiдповiдають єдиним вимогам до в'їзду (стаття 19 Конвенцiї 1990 року). Для того, щоб претендувати на отримання вiзи потрiбно, щоб строк дiї закордонного паспорта був тривалiшим, анiж строк дiї вiзи (як правило - на 3 мiсяцi). Вся документацiя подається в оригiналах.
Вiза видається консульством тiєї країни, звiдки iноземцю прийшло запрошення або тiєї, в якiй вiн планує найбiльш тривалий термiн перебування. Шенгенськi вiзи бувають як одноразовi, так i багаторазовi.

Одноразова Шенгенська вiза, видана однiєю країною Угоди, формально дає право на в'їзд до iнших країн Шенгену саме через її територiю. Якщо насправдi iноземець подорожує в одну країну, але з якихось причин має в паспортi вiзу, видану консульством iншої країни, то на кордонi йому доведеться пояснювати причину цього. В окремих випадках, коли такi пояснення видаватимуться непереконливими, може бути вiдмовлено у в'їздi, попри наявнiсть дiйсної Шенгенської вiзи. Бiльше того, у випадках, коли одноразова вiза видана однiєю країною, погашена iншою країною, то при наступних зверненнях за вiзою до посольств першої з країн можуть виникати ускладнення.

Формально така практика протизаконна, оскiльки в Шенгенськiй угодi немає подiбних обмежень. Але, з iншого боку, можна вважати, що запитуючи вiзу в консульствi однiєї країни, i не плануючи вiдвiдати її, iноземець подає завiдомо неправдиву iнформацiю про мету свого перебування в Захiднiй Європi. Отже, цього можна уникнути за умови, якщо подорожуючий в'їздить з країни, яка видала йому вiзу, до iнших Шенгенських країн: пункти пропуску вiн перетинає на тих самих пiдставах, що i громадяни країн угоди. Виїхати з Шенгенського простору можна через територiю будь-якої з його країн. Але слiд врахувати, що, якщо маючи одноразову вiзу, подорожуючий виїхав за межi шенгенських країн (наприклад - з Австрiї до Швейцарiї) то для повернення йому потрiбна нова вiза, навiть у випадку, коли термiн дiї першої не вичерпано.

Багаторазовi вiзи також видаються консульством однiєї з країн Угоди, але дiйснi для в'їзду на територiю будь-якої з них без вищезазначених ускладнень. Зазвичай багаторазовi вiзи видаються на термiн до 90 днiв, навiть з багаточисельними в'їздами-виїздами кожних 180 днiв. Слiд враховувати, що iснує неформальна квота на перебування, i якщо громадянин протягом пiврiччя (рiк подiляється на двi частини - з 01.01 до 30.06 i з 01.07 до 31.12) скористався цiєю вiзою, то його новий запит на вiзу, як правило, не буде прийнятий до розгляду. Згiдно з 11 статею Угоди 1990 року багаторазовою можна вважати i транзитну вiзу, що надає право здiйснювати дво- чи, в окремих випадках, багаторазовий транзит через територiю дiї Шенгенської угоди до третiх країн, але загальна тривалiсть транзиту не має перевершувати п'ять днiв.

Процедура i тривалiсть розгляду питання про надання багаторазової вiзи бiльш складна i передбачає спiвбесiду в посольствi. Система Iнтерпола працює у всьому свiтi, а власнi системи шенгенських країн об'єднано в єдину систему, центр якої знаходиться у Страсбурзi (Роздiл IV Шенгенської угоди - "Шенгенська iнформацiйна система").

Всi вiзи є iндивiдуальними - Шенгенська угода не передбачає групових вiз (туристичних чи службових).

Розроблена унiфiкована вiзова анкета з єдиним перелiком запитань трьома мовами (обов'язково - англiйською, мовою країни, що видає вiзу i на третiй, найбiльш розповсюдженiй в країнi мовi).
Розгляд вiзового запиту не є пiдставою для обов'язкової видачi вiзи, як i вiдмова у видачi Шенгенської вiзи не може бути перепоною для отримання нацiональної вiзи однiєї з країн-учасниць.
Згідно з Шенгенським договором, одержання візи в одному з консульств перерахованих вище країн надає право знаходитися в кожній з десяти держав (чи у всіх по черзі) протягом визначеного терміну.
У кожнім посольстві існує дві комп'ютерні системи перевірки людини перед видачею йому візи - Інтерполу і власної служби безпеки країни, у яких може бути файл з оцінкою про протиправні дії апліканта (людина, яка звернулась за візою). Система Інтерполу працює в усьому світі, а власні системи "шенгенських" країн об'єднані у свою єдину мережу, комп'ютерний центр якої знаходиться в Страсбурзі. Тому людина, що накоїла щось, наприклад, у Франції, закриває собі дорогу в усі країни, що підписали угоду.

Зараз кордони між "шенгенськими" країнами можна перетинати без проходження митного і прикордонного контролю.
Але послабивши внутрішній контроль у шенгенському просторі країни-учасниці майже відразу ж посилили зовнішній контроль.
Виглядає, здававлося б, дружелюбно й цивілізовано. Проте не все так добре у європейському домі. Вірніше, у європейському, може, і непогано, а в українському — просто-таки жахливо.